В Україні, на жаль, про оформлення заповіту думають лише одиниці. Згідно зі статистикою, щороку лише 30 % 
спадкоємців отримують спадок з волі померлого. Всі інші – згідно з законом.
Натомість за кордоном люди намагаються все завчасно передбачити. І заповіт оформляють навіть у юному віці, як стверджує Урядовий кур’єр».
Однією з причин, чому складання заповіту в Україні не набуло популярності, експерти називають брак культури як такої. До того ж, оскільки більшість українців зайнята добуванням грошей на прожиття, їм банально не до думок про те, що відбуватиметься після їхньої смерті. І даремно. Адже пустивши ситуацію на самоплив, можна ненавмисне позбавити своїх близьких спадку, про що я вже неодноразово звертала Вашу увагу в попередніх статтях.
Тож пропоную розібратись детальніше:
більшість із нас знає: якщо людина відходить в інший світ і не залишає заповіту, все її майно ділять між собою спадкоємці. На цей випадок Цивільним кодексом передбачено п’ять черг спадкування за законом. До першої зараховують дітей, зокрема зачатих за життя спадкодавця і народжених після його смерті. А також дружину чи чоловіка, які пережили свою половину, та батьків.
До другої черги зараховують рідних братів, сестер спадкодавця, його бабу, діда як з боку батька, так і з боку матері. Третя – рідні дядько та тітка.
Проте коли йдеться про спадкування за законом, потрібно знати, що представники кожної наступної черги одержують право на майно лише у разі відсутності попередньої. Іншими словами, якщо немає претендентів на спадок першої чи другої черги, тоді все дістається представникам третьої черги, тобто рідним дядькові та тітці. Так, родичі ближчого ступеня споріднення усувають від права спадкування більш дальніх родичів. Це стосується всіх черг спадкування.
У четверту чергу право на спадкування за законом мають ті, хто проживав зі спадкодавцем однією сім’єю не менше п’яти років до часу відкриття спадщини (день смерті).
До п’ятої черги спадкування належать родичі спадкодавця до шостого ступеня споріднення включно. Цей ступінь споріднення визначається за числом народжень, що віддаляють родича від спадкодавця. При цьому його народження не входить до цього числа. А також у п’яту чергу право на спадкування за законом одержують утриманці спадкодавця, які не були членами його сім’ї. Утриманцем вважається неповнолітня або непрацездатна людина, яка не була членом сім’ї спадкодавця, але не менше п’яти років одержувала від нього матеріальну допомогу. І для неї це єдиний або основний засіб існування.
На думку правників, це може бути екс-дружина, бабуся-пенсіонерка, інвалід і так далі. Проте якщо це цілковито здорова, приміром, пані, то виникає запитання: чому вона не шукала роботу або не зареєструвалася в центрі зайнятості? Адже якщо здорова працездатна людина ніде не працювала просто тому, що не бажала, і жила за гроші спадкодавця, їй навряд чи щось дістанеться.
Натомість людина, яка складає заповіт, може на власний розсуд розподілити своє майно. Цивільний кодекс визначає заповіт як особисте розпорядження особи на випадок своєї смерті.
Право на складення заповіту має людина, яка досягла дієздатного віку (від 18 років) і не має психічних вад, які б перешкоджали її свідомому вибору. Складається остання воля особисто, робити це через представника не можна.
Українським законодавством передбачені такі види заповітів, як звичайний, написаний людиною власноруч або за допомогою загальноприйнятих технічних засобів, тобто набраний на комп’ютері. Також можна скласти секретний заповіт, який посвідчує нотаріус без ознайомлення зі змістом. В цьому разі навіть нотаріус не знає, що саме написано в документі. Адже він бачить лише конверт, на якому ставить посвідчувальний підпис і скріплює печаткою. Потім цей запечатаний документ кладе в інший конверт і опечатує. У день відкриття спадщини нотаріус, юрист чи інша особа, визначена заповідачем, відкриває і оголошує, що кому дістається.
Звісно, в такому разі закрадаються підозри, чи не може нечесний нотаріус підмінити конверт. Проте правники переконують, що заповіт підписує власноруч людина, тому якщо спадкоємці запідозрять недобре, то можна провести почеркознавчу експертизу, яка доведе істину.
Проте якщо у людини, яка склала та підписала заповіт, надто простий підпис і його легко підробити, експерт-почеркознавець не зможе визначити, оригінальний це підпис чи ні. Цим можуть скористатися шахраї.
І чи не найцікавіший серед видів заповітів – з умовою. В цьому разі заповідач може обумовити виникнення прав та обов’язків залежно від настання чи не настання тих чи інших обставин. Приміром, закінчить онук певний ВНЗ, тоді й отримає гроші у спадок. Тобто заповіт можна пов’язати з будь-якими умовами, які не суперечать нормам моралі.
Тож робимо висновок: хочеш отримати спадок – доклади хоч трохи зусиль.
Стаття підготовлена ЮЦ «ГАРАНТ»
за використанням інформації Урядовий кур’єр» N 95, від 30 травня 2013 р.