Чи гарантує держава виплати вкладів фізичних осіб?
З 2001 року в Україні діє Фонд гарантування вкладів фізичних осіб. Відповідно до ч.1 ст.4 чинного Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» основним завданням Фонду є забезпечення функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку.
Чи так це насправді? Чи дійсно цей державний орган створений із метою гарантування виплати вкладів фізичних осіб в умовах нестабільної української економіки?
Відповіді на ці запитання ми спробуємо знайти на конкретному прикладі – вкладі громадян України, розглянувши конкретну ситуацію.
В грудні 2014 року до мене на консультацію звернулася сімейна пара. В лютому поклали кошти на депозит на три місяці, 300 тис. грн. Гроші сімейні, проте депозит оформили на дружину. Після закінчення строку депозиту банк кошти не виплатив. 1 липня вирішили розпорядитися своїми коштами й уклали два договори банківського вкладу на один місяць, на дружину та чоловіка по 150 тис. грн. Сімейна пара – переселенці, виїхали з тимчасово окупованої території до столиці України вже восени, де звернулися до банку по виплату свого вкладу, строк за яким сплив ще в серпні, відкритому, до речі, у відділенні в Київський області. В цьому банку всередині серпня 2014 року ввели тимчасову адміністрацію, а в листопаді вирішено відкликати банківську ліцензію та ліквідувати фінустанову.
На початку грудня отримали лист від уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію банку (далі – уповноважений) такого змісту:
«Виконуючи обов’язки, покладені на уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі за текстом також – Фонд гарантування) статтею 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», забезпечено проведення перевірки правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними.
Відповідно до абз. 1 ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України, «Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається».
За результатами проведення вказаної перевірки виявлені правочини, які є недійсними (нікчемними).
Відповідно до частин 1 та 2 статті 228 Цивільного кодексу України,
«Правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо віч був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина,знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.
Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним».
Зважаючи на те, що правочини, були вчинені Вами виключно з метою штучного створення обов’язку Фонду гарантування щодо відшкодування грошових коштів, яке Фонд гарантування здійснюватиме за рахунок державних коштів, такі правочини спрямовані на заволодіння державними коштами, а відповідно порушують публічний порядок.
Враховуючи положення ч. 1 ч. 4 ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», відповідно до якого уповноважена особа Фонду гарантування «протягом дії тимчасової адміністрації, а також протягом ліквідації повідомляє сторони за договорами, зазначеними у частині другій статті 38 цього Закону, про нікчемність цих договорів та вчиняє дії щодо застосування наслідків нікчемності договорів», цим листом повідомляємо Вас, що правочини, в тому числі договір банківського вкладу від хх ххххх хххх року № хххххххх, операції з внесення та перерахування грошових коштів по рахунку, відкритому на виконання вказаного договору, є нікчемними відповідно до вимог статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» та статті 228 Цивільного кодексу України.
Крім того, повідомляємо Вас про те, що, керуючись правами, наданими п. 6 ч. 2 ст. 37 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», згідно якому уповноважена особа Фонду гарантування має право «звертатися до правоохоронних органів із заявою про вчинення кримінального правопорушення в разі виявлення фактів шахрайства та інших протиправних дій працівників банку або інших осіб стосовно банку», хх.11.2014 р. Банком подана заява про відкриття кримінального провадження до МВС України.
Також просимо звернути увагу на положення статті 45 Кримінального кодексу України(Звільнення від кримінальної відповідальності у зв’язку з дійовим каяттям)….»
При цьому, про які наслідки нікчемності правочину йдеться в листі, незрозуміло. Якщо припустити, що вказані правочині справді є нікчемними, то в банку залишаються кошти дружини за першим депозитом – 300 тис. грн, які банк повинен повернути (відповідно до абзацу 2 ч.1 ст.216 Цивільного кодексу України). Відповідно, враховуючи граничний розмір відшкодування коштів за вкладами, встановлений ст.26 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», 200 тис. грн повинні бути включені уповноваженим до суми відшкодування через Фонд. Проте цього уповноваженим не зроблено.
Я спробую розібрати вказану ситуацію (хай там якою абсурдною вона здавалася) з боку закону.
Насамперед варто звернутися до ст. 41 Конституції України, відповідно до якої кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Крім того, згідно з Першим протоколом до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше, як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Грошові кошти звичайно є спільною сумісною власністю подружжя і розпоряджатися вони можуть ними самостійно, зокрема, укладати договори банківського вкладу на обох членів подружжя.
Друге питання, а чи має право уповноважена особа взагалі визнавати такі договори нікчемними? Чи не перевищила вона свої службові повноваження?
Для відповіді на ці запитання звернемося до ст.38 ЗУ «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», в ч.3 якої чітко вказано, які саме правочини (зокрема договори) неплатоспроможного банку є нікчемними та наведено підстави нікчемності:
1) банк безоплатно здійснив відчуження майна, прийняв на себе зобов’язання без встановлення обов’язку контрагента щодо вчинення відповідних майнових дій, відмовився від власних майнових вимог;
2) банк до дня визнання банку неплатоспроможним взяв на себе зобов’язання, внаслідок чого він став неплатоспроможним, або виконання його грошових зобов’язань перед іншими кредиторами повністю чи частково стало неможливим;
3) банк здійснив відчуження чи передав у користування або придбав (отримав у користування) майно, оплатив результати робіт та/або послуги за цінами, нижчими або вищими від звичайних (якщо оплата на 20% і більше відрізняється від вартості товарів, послуг, іншого майна, отриманого банком), або зобов’язаний здійснити такі дії в майбутньому відповідно до умов договору;
4) банк оплатив кредитору або прийняв майно в рахунок виконання грошових вимог у день, коли сума вимог кредиторів банку перевищувала вартість майна;
5) банк прийняв на себе зобов’язання (застава, порука, гарантія, притримання, факторинг тощо) щодо забезпечення виконання грошових вимог у порядку іншому, ніж здійснення кредитних операцій відповідно до ЗУ «Про банки і банківську діяльність»;
6) банк уклав кредитні договори, умови яких передбачають надання клієнтам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку;
7) банк уклав правочини (зокрема договори), умови яких передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку;
8) банк уклав правочин (зокрема договір) з пов’язаною особою банку, якщо такий правочин не відповідає вимогам законодавства України.
Як ми бачимо, жодна з цих підстав не може бути використана в нашому випадку, можливо, саме тому в своєму листі уповноважена особа не послалася на конкретний пункт і навіть частину ст. 38 закону про гарантування вкладів, хоча ч. 2 цієї статті чітко вказує на правочини, що є нікчемними з підстав, визначених ч. 3 цієї статті.
До речі, наслідки нікчемності, передбачені у ч. 5 вказаної статті, згідно з якою кредитор зобов’язаний повернути банку майно (кошти), яке він отримав від такої фінустанови, а в разі неможливості повернути майно в натурі – відшкодувати його вартість у грошових одиницях за ринковими цінами, що були на момент вчинення правочину. Як бачимо, наслідків для депозитних договорів не встановлено, проте, як вже було зазначено вище, застосовуючи аналогію та звертаючись до ст. 216 ЦК України, якою встановлено правові наслідки недійсності правочину, можна зробити висновок, що банк зобов’язаний повернути вкладнику у натурі все, що він одержав на виконання цього правочину, тобто грошові кошти вкладника.
Цікаво також проаналізувати дії уповноваженого з боку ст.364 Кримінального кодексу України, відповідно до якої зловживання владою або службовим становищем, тобто умисне, з метою одержання будь-якої неправомірної вигоди для самої себе чи іншої фізичної або юридичної особи використання службовою особою влади чи службового становища всупереч інтересам служби, якщо воно завдало значної шкоди охоронюваним законом правам, свободам та інтересам окремих громадян або державним чи громадським інтересам, або інтересам юридичних осіб є злочином і в цьому випадку, в діях уповноваженого можна побачити ознаки вказаного злочину, проте вину може встановити лише суд.
Як діяти вкладникам у таких ситуаціях?
По-перше, звернутися до правоохоронних органів із заявою про вчинення уповноваженою особою кримінального правопорушення, передбаченого ст.364 Кримінального кодексу України. Це може пришвидшити вирішення питання виплати ваших коштів.
По-друге, звернутися зі скаргами на дії уповноваженого банку до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг та Національного банку України.
По-третє, звернутися із позовною заявою до суду з вимогою про визнання дій уповноваженої особи банку неправомірними та зобов’язання вчинити певні дії, а саме внести вкладників до списку вкладників, які отримують кошти в межах гарантованої суми за рахунок цільової позики Фонду, згідно з додатком 3 до цього Положення про порядок відшкодування Фондом гарантування вкладів фізичних осіб коштів за вкладами, затвердженого Рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 09.08.2012 року № 14 та передати вказаний список до Фонду гарантування вкладів.
Головне, діяти треба швидко, оскільки в іншому випадку банк буде визнано банкрутом і ваші кошти так і залишаться безнадійною заборгованістю.
Дмитро Погребняк, партнер Юридичного центру «Гарант»