Отримали Ухвалу ВАСУ України від 06 лютого 2014 р. Справа щодо відшкодування ПДВ за квітень 2011 р.
Судом справа була направлена на новий розгляд в суд першої інстанції. Суд так обґрунтував своє рішення:
«Розглядаючи спір про правомірність формування бюджетного відшкодування, судами першої та апеляційної інстанції не досліджувались питання реальності спірних господарських операцій з урахуванням відповідних первинних бухгалтерських документів. Крім того, судами попередніх інстанцій не надано належної правової оцінки порушень з боку контрагентів позивача, а саме сплаті податкових зобов’язань з податку на додану вартість по операціям з позивачем на які наголошував відповідач.
Таким чином, суди обох інстанцій не в повному обсязі дослідили фактичні обставини справи, а тому ухвалені ними судові рішення не можна вважати законними та обгрунтованими».
Слід звернути увагу, що податкова в своєму акті та віззиві на позовну заяву посилалася лише на те, що в ході аналізу підприємств постачальників не в повному обсязі підтверджено факти взаємовідносин по всьому ланцюгу постачання по всім контрагентам. Претензій щодо господарський операцій позивача взагалі не було.
Друга підстава, вказана в ухвалі, взагалі не витримує жодної критики.
Виходячи з аналізу норм Податкового кодексу України вбачається, що Законом передбачено лише обов’язок платника податку надати покупцю податкову накладну. Зазначений Закон не передбачає надання даних податкових декларацій контрагентів платника податків і не ставить в залежність отримання бюджетного відшкодування платником податків від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентами податку до бюджету. Питання від’ємного значення суми поширюється тільки на окремо взятого платника податків і не ставить цей факт у залежність від розрахунків з бюджетом третіх осіб.
Відповідно до ст. 17 Закону України “Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини” № 3477-IV від 23.02.2006 р. суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Так, Європейський Суд з прав людини. у справі “БУЛВЕС” АД проти Болгарії” (заява №3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов’язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.
На це, зокрема, вказує ВСУ в своїй Постанові по справі 21-47а10 від 31 січня 2011 року.
Ця думка підтверджується Довідкою Вищого адміністративного суду України про вивчення та узагальнення судової практики Вищого адміністративного суду України про відшкодування податку на додану вартість з державного бюджету від 20.10.2006 р., опублікованій у виданні «Бюлетень законодавства і юридичної практики України» № 12 за 2006 р. (далі — Довідка). Відповідно до зазначеної довідки, тільки дані податкової декларації за відповідний період є підставою для отримання бюджетного відшкодування з податку на додану вартість.
Згідно доводів вищезгаданої Довідки, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку, що вимога пункту 1.8 ст. 1 Закону про ПДВ, щодо надмірної сплати податку як необхідної умови бюджетного відшкодування, стосується платника, який згідно із законом поніс фактичні витрати по сплаті податку.
Не зрозуміло, чим саме керувався ВАСУ при ухваленні вказаного рішення.
Тепер знов в суді першої інстанції будемо відстоювати свою правоту!
Дмитро Погребняк, партнер Юридичного центру «ГАРАНТ».