Виключення, вихід учасника з товариства та відчуження частки

Виключення, вихід учасника з товариства та відчуження частки

Стаття партнера Адвокатського об’єднання «Слєсарєв і Погребняк» Дмитра Погребняка у професійному виданні «Юрист і Закон»

Новий Закон «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» від 06.02.2018 р. № 2275-VIII (дата набрання чинності – 17.06.2018 р., далі – Закон про товариства) змінює діючі правила виключення та виходу учасників з товариств з обмеженою і додатковою відповідальністю (далі – товариств).

До Цивільного кодексу України також буде внесено зміни та викладено ст. 100 у такій редакції:

Стаття 100. Вихід та виключення з товариства

1. Учасники товариства мають право вийти з товариства, якщо інше не випливає із закону.

2. Учасник товариства у випадках та в порядку, встановлених законом, може бути виключений з товариства.

Виключення учасника товариства

Виключення учасника товариства можливе у випадках:

1) при простроченні внесення вкладу учасником (ст. 15). У разі якщо учасник прострочив внесення вкладу чи його частини (а за новим законом стандартний строк – 6 місяців, якщо інше не встановлено статутом), виконавчий орган товариства має надіслати йому письмове попередження про прострочення, яке має містити інформацію про невнесений своєчасно вклад чи його частину та додатковий строк, наданий для погашення заборгованості, який встановлюється виконавчим органом товариства чи статутом товариства, але не може перевищувати 30 днів. Якщо учасник товариства не вніс вклад для погашення заборгованості протягом наданого додаткового строку, виконавчий орган товариства має скликати загальні збори учасників, які можуть виключити учасника товариства, який має заборгованість із внесення вкладу;

2) при відсутності спадкоємців чи правонаступників (ст. 23). За новим Законом про товариства в разі смерті або припинення учасника товариства його частка переходить до його спадкоємця чи правонаступника без згоди учасників товариства (ч. 1 ст. 100 Цивільного кодексу України, згідно з якою право участі у товаристві є особистим немайновим правом і не може окремо передаватися іншій особі – виключається). У разі смерті, оголошення судом безвісно відсутнім або померлим учасника – фізичної особи чи припинення учасника – юридичної особи, частка якого у статутному капіталі товариства становить менше 50 відсотків, та якщо протягом року з дня закінчення строку для прийняття спадщини, встановленого законодавством, спадкоємці (правонаступники) такого учасника не подали заяву про вступ до товариства відповідно до закону, товариство може виключити учасника з товариства. Таке рішення приймається без урахування голосів учасника, який виключається. Якщо частка такого учасника у статутному капіталі товариства становить 50 відсотків або більше, товариство може приймати рішення, пов’язані з ліквідацією товариства, без врахування голосів цього учасника.

Цікаво, але на цьому підстави для виключення учасника з товариства за новим законом закінчилися.

Чинна редакція Закону «Про господарські товариства» містить ст. 64 «Виключення з товариства з обмеженою відповідальністю», згідно з якою учасника товариства з обмеженою відповідальністю, який систематично не виконує або неналежним чином виконує обов’язки, або перешкоджає своїми діями досягненню цілей товариства, може бути виключено з товариства на основі рішення, за яке проголосували учасники, що володіють у сукупності більш як 50 відсотками загальної кількості голосів учасників товариства. Новий Закон про товариства таку норму не містить. Як ми бачили, в новій редакції ст. 100 Цивільного кодексу України вказано, що учасник товариства у випадках та в порядку, встановлених законом, може бути виключений з товариства. Оскільки такі підстави тепер не передбачені законом, навіть наявність їх у статуті товариства не може бути підставою для виключення учасника.

Важливо, що рішення про виключення учасника з товариства не може прийматися шляхом опитування (ч. 2 ст. 36).

Вихід учасника зі складу товариства

Вихід учасника зі складу товариства регулюється ст. 24 Закону про товариства. Так, учасник товариства, частка якого у статутному капіталі товариства становить менше 50 відсотків, може вийти з товариства у будь-який час без згоди інших учасників, а учасник товариства, частка якого у статутному капіталі товариства становить 50 або більше відсотків, може вийти з товариства за згодою інших учасників (у чинному Законі про господарські товариства таке положення відсутнє).

Встановлено, що рішення щодо надання згоди на вихід учасника з товариства може бути прийнято протягом одного місяця з дня подання учасником заяви, якщо інший строк не передбачено статутом. Тобто якщо рішення не прийнято в цей строк – згода не надана.

Законом також встановлено строк для виходу учасника, а саме якщо для виходу учасника необхідна згода інших учасників товариства, він може вийти з товариства протягом одного місяця з дня надання такої згоди останнім учасником, якщо менший строк не визначений такою згодою. Ймовірно, після спливу такого строку вважається, що згода на вихід відсутня.

Цікавим також є момент виходу учасника зі складу товариства: учасник вважається таким, що вийшов з товариства, з дня державної реєстрації його виходу. Вихід учасника з товариства, внаслідок якого в товаристві не залишиться жодного учасника, забороняється.

Важливо, що вказаним Законом також вносяться зміни до Закону «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань», а саме ст. 17 доповнюється ч. 5, яка серед іншого встановлює, що для виходу учасника подаються такі документи:

1) заява про державну реєстрацію змін до цих відомостей;

2) документ про сплату адміністративного збору;

3) один із таких відповідних документів:

а) рішення загальних зборів учасників товариства про визначення розміру статутного капіталу та розмірів часток учасників;

б) рішення загальних зборів учасників товариства про виключення учасника з товариства;

в) заява про вступ до товариства;

г) заява про вихід з товариства;

ґ) акт приймання-передачі частки (частини частки) у статутному капіталі товариства;

д) судове рішення, що набрало законної сили, про визначення розміру статутного капіталу товариства та розмірів часток учасників товариства;

е) судове рішення, що набрало законної сили, про стягнення з (повернення з володіння) відповідача частки (частини частки) у статутному капіталі товариства.

Тобто законодавець намагається врегулювати проблему з існуючою неможливістю виходу учасника без прийняття відповідного рішення та підписання нової редакції статуту.

Як бачимо, при реєстрації зміни розміру статутного капіталу, розмірів часток у статутному капіталі чи складу учасників товариства надання нової редакції статуту не є обов’язковим. Це пов’язано з тим, що ст. 11 Закону про товариства не містить вимог про наявність цієї інформації у статуті товариства.

На жаль, законодавець не передбачив зміни до ст. 82 Господарського кодексу Українич. 2 якої містить вимоги до установчих документів господарського товариства, які повинні містити відомості про вид товариства, предмет і цілі його діяльності, склад засновників та учасників, склад і компетенцію органів товариства та порядок прийняття ними рішень, включаючи перелік питань, з яких необхідна одностайність або кваліфікована більшість голосів, інші відомості, передбачені статтею 57 цього Кодексу, а ч. 4 положення про те, що статут товариства з обмеженою відповідальністю, крім відомостей, зазначених у частині другій цієї статті, повинен містити відомості про розмір часток кожного з учасників, розмір, склад і порядок внесення ними вкладів.

Цікава нова норма, що справжність підписів учасників, які голосували за рішення про виключення учасника чи визначення розміру статутного капіталу та часток (це логічно, оскільки на практиці є проблеми із підписом осіб, які не голосували чи голосували проти), засвідчується нотаріально. Якщо у випадках, передбачених законом (смерть учасника, реорганізація тощо), таке рішення приймається без урахування голосів учасника у зв’язку з настанням певної обставини, подається також доказ настання такої обставини (оригінал документа або його копія, вірність якої засвідчена нотаріально або тим, хто видав документ).

Справжність підписів на заяві про вступ до товариства засвідчується нотаріально. Разом з таким документом подається доказ набуття права на спадщину або доказ правонаступництва (оригінал документа або його копія, вірність якої засвідчена нотаріально або тим, хто видав документ). Якщо відповідно до статуту товариства вимагається згода інших учасників на вступ до товариства, подається також така згода, справжність підписів на якій засвідчується нотаріально.

Справжність підписів на заяві про вихід з товариства засвідчується нотаріально. Якщо відповідно до закону або статуту товариства вимагається згода інших учасників на вихід з товариства, подається також така згода, справжність підписів на якій засвідчується нотаріально.

Документи для реєстрації у встановлених випадках можуть також подаватися спадкоємцем чи правонаступником учасника товариства, учасником, який виходить з товариства, або його спадкоємцем чи правонаступником, особою, яка набула частку (частину частки) у статутному капіталі товариства, або особою, яка передала її, позивачем, у разі здійснення реєстрації за судовим рішенням.

Дії державного реєстратора при виході/виключенні учасника

Ст. 25 Закону «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань» буде доповнено цікавими нормами, які регулюють ці питання:

«У разі проведення державної реєстрації змін до відомостей Єдиного державного реєстру щодо виключення або виходу учасника (спадкоємця або правонаступника) товариства з обмеженою або додатковою відповідальністю, а також пов’язаних з переданням (набуттям) частки (частини частки) у статутному капіталі самому товариству з обмеженою або додатковою відповідальністю державний реєстратор одночасно вносить запис про зменшення розміру статутного капіталу на розмір відповідної частки (частини частки) у статутному капіталі. Ця частина не застосовується, якщо товариство з обмеженою або додатковою відповідальністю, яке набуває частку (частину частки) у своєму статутному капіталі, разом із заявою про державну реєстрацію надасть довідку про формування резервного капіталу в розмірі, який відповідно до закону допускає володіння часткою (частиною частки) у своєму статутному капіталі.

У день проведення державної реєстрації змін до відомостей Єдиного державного реєстру, пов’язаних із зміною складу учасників товариства з обмеженою чи додатковою відповідальністю або зміною розмірів їхніх часток, суб’єкт державної реєстрації повинен видати (надіслати поштовим відправленням з описом вкладення) виписку з Єдиного державного реєстру заявнику, товариству, особам, які були зазначені у цьому реєстрі як учасники товариства до проведення реєстраційної дії, та особам, які зазначені у цьому реєстрі як учасники товариства після проведення реєстраційної дії. Якщо суб’єкту державної реєстрації відома електронна пошта осіб, яким надсилається ця виписка, він у той самий день додатково надсилає копію виписки зазначеним особам електронною поштою».

Однак, по-перше, виписка з Єдиного державного реєстру не містить інформації про засновників та їх частки, а по-друге, за результатами такої реєстраційної дії виписка не формується.

Повідомлення про вихід/виключення учасника та виплата вартості частки

Частиною 6 ст. 24 Закону про товариства встановлено, що не пізніше 30 днів з дня, коли товариство дізналося чи мало дізнатися про вихід учасника, воно зобов’язане повідомити такому колишньому учаснику вартість його частки, надати обґрунтований розрахунок і копії документів, необхідних для розрахунку. Вартість частки учасника визначається станом на день, що передував дню подання учасником відповідної заяви у порядку, передбаченому Законом України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань». Вартість частки учасника визначається виходячи з ринкової вартості сукупності всіх часток учасників товариства пропорційно до розміру частки такого учасника.

Строк на виплату колишньому учаснику встановлено у ч. 7 ст. 24 Закону про товариства, згідно з якою товариство зобов’язане протягом одного року з дня, коли воно дізналося чи мало дізнатися про вихід учасника, виплатити такому колишньому учаснику вартість його частки. Статутом товариства, що діє на момент виходу учасника, може встановлюватися інший строк для здійснення такої виплати.

За погодженням учасника товариства, який вийшов, і товариства зобов’язання зі сплати грошових коштів може бути замінено зобов’язанням із передачі іншого майна. Товариство виплачує учаснику, який вийшов з товариства, вартість його частки або передає майно лише пропорційно до розміру оплаченої частини частки такого учасника.

Цікава також норма, згідно з якою товариство зобов’язане надавати учаснику, який вийшов з товариства, доступ до документів фінансової звітності, інших документів, необхідних для визначення вартості його частки. Як це буде працювати на практиці, покаже час.

Аналогічні положення застосовуються також до відносин щодо наслідків прийняття загальними зборами учасників рішення про виключення учасника з товариства та виходу з товариства спадкоємця чи правонаступника учасника.

Слід також звернути увагу, що Законом передбачено можливість встановлення статутом товариства іншого строку, порядку, розміру та способу проведення розрахунків з учасником, що виходить з товариства, а також порядок вибору суб’єкта оціночної діяльності. Відповідні положення можуть бути внесені до статуту, змінені або виключені з нього одностайним рішенням загальних зборів учасників, у яких взяли участь всі учасники товариства.

Відчуження частки в статутному капіталі

Новим Законом встановлено, що учасник товариства має право відчужити свою частку (частину частки) у статутному капіталі товариства (лише в тій частині, в якій вона є оплаченою) оплатно або безоплатно іншим учасникам товариства або третім особам (ст. 21). Однак статутом товариства може бути встановлено, що відчуження частки (частини частки) та надання її в заставу допускається лише за згодою інших учасників. Відповідне положення може бути внесене до статуту або виключене з нього одностайним рішенням загальних зборів учасників, у яких взяли участь всі учасники товариства.

При цьому ст. 20 встановлено, що учасник товариства має переважне право на придбання частки (частини частки) іншого учасника товариства, що продається третій особі (тобто при безоплатному відчуженні таке право не виникає). Якщо кілька учасників товариства скористаються своїм переважним правом, вони придбавають частку (частину частки) пропорційно до розміру належних їм часток у статутному капіталі товариства.

Учасник товариства, який має намір продати свою частку (частину частки) третій особі, зобов’язаний письмово повідомити про це інших учасників товариства та поінформувати про ціну та розмір частки, що відчужується, інші умови такого продажу. Якщо жоден з учасників товариства протягом 30 днів з дати отримання повідомлення про намір учасника продати частку (частину частки) не повідомив письмово учасника, який продає частку (частину частки), про намір скористатися своїм переважним правом, вважається, що такий учасник товариства надав свою згоду на 31 день з дати отримання повідомлення, і така частка (частина частки) може бути відчужена третій особі на умовах, які були повідомлені учасникам товариства.

Якщо учасник товариства, який має намір продати свою частку (частину частки) третій особі, отримав від іншого учасника письмову заяву про намір скористатися своїм переважним правом, такі учасники зобов’язані протягом одного місяця укласти договір купівлі-продажу пропонованої до продажу частки (частини частки).

У разі ухилення продавця від укладення договору купівлі-продажу покупець має право звернутися до суду із позовом про визнання договору купівлі-продажу частки (її частини) укладеним на запропонованих продавцем умовах.

У разі ухилення покупця від укладення договору купівлі-продажу продавець має право реалізувати свою частку третій особі на раніше повідомлених учасникам товариства умовах.

Учасник товариства має право вимагати в судовому порядку переведення на себе прав та обов’язків покупця частки (частини частки), якщо переважне право такого учасника товариства є порушеним. Позовна давність за такими вимогами становить один рік.

І знову вказано, що статутом товариства може встановлюватися інший порядок реалізації переважного права учасників товариства, розподілу відчужуваної частки (частини частки) між іншими учасниками товариства, відмови від реалізації переважного права учасників товариства. Статутом може встановлюватися, що учасники товариства не мають переважного права. Статутом також може бути передбачений обов’язок учасника товариства, який має намір продати частку (частину частки) третій особі, провести спершу переговори щодо її продажу з іншими учасниками товариства. Відповідні положення можуть бути внесені до статуту, змінені або виключені з нього одностайним рішенням загальних зборів учасників, у яких взяли участь всі учасники товариства.

Якщо продаж частки (частини частки) у статутному капіталі товариства здійснюється на аукціоні (прилюдних торгах) відповідно до закону, переважне право учасника товариства не застосовується.

Переважне право учасника товариства не застосовується в разі, якщо це передбачено корпоративним договором, стороною якого є такий учасник.

Як бачимо, товариства та їх учасників чекають нові та цікаві етапи в їх діяльності.

 

Партнер Адвокатського об’єднання «Слєсарєв і Погребняк»,

адвокат Дмитро Погребняк

https://www.facebook.com/dmytro.pogrebnyak

 

 Опубліковано на сайті видання Юрист і Закон

Юридична компанія «Слєсарєв і Погребняк» надає послуги з реєстрації підприємств та внесенні змін безпосередньо шляхом внесення в державний реєстр! Більше 10 років практики.

Запис на консультацію та реєстрацію за телефонами:

Юридичної компанії «Слєсарєв і Погребняк»,

Ксенія Третьякова

 

Швидка Зміна учасників ТОВ у нас в офісі.

Також ми реєструємо нові ТОВ в Києві за 1 годину!

 

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *