На сьогоднішній день, найбільш складним питанням у сімейних спорах, —є спори пов’язані з поділом майна подружжя. Спеціалісти юридичної компанії Слєсарєв і Погребняк мають великий позитивний досвіт вирішення подібних спорів. Звернувшись до наших спеціалістів, ви отримаєте бажаний результат. Ми працюємо по всій Україні! Телефонуйте вже зараз, та отримайте консультацію з усіх цікавих вам питань!
Все про поділ майна подружжя
Як було зазнчено вище, поділ майна подружжя це досить складна сфера цивільного права в Україні, оскільки, на сьогоднішній день суди України усіх рівнів доволі часто виносять рішення в подібних правовідносинах, які подекуди не узгоджуються не тільки між собою, а й з чинними нормами Цивільного та Сімейного кодексів України. Саме участь кваліфікованих спеціалістів у галузі сімейного права, допоможе уникнути проблем у зборі доказової бази для поділу спірного майна подружжя, , та реєстрації речових прав на майно ( у визначених законами України випадках)
Як відбувається поділ майна подружжя в суді?
Основні положення, які регулюють право спільної власності викладені у главі 26 Цивільного кодексу України.
Питання щодо особистої приватної власності кожного з подружжя та їх спільної сумісної власності врегульовані положеннями глав 7 та 8 Сімейного кодексу України (ст.ст. 57-59 та 60-74).
Спільне майно громадян (не тільки подружжя) може належати особам на праві спільної часткової або на праві спільної сумісної власності (ч. 2 ст. 355 ЦК України).
Загальним правилом є те, що будь-яке майно, окрім речей індивідуального користування, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).
На жаль, значна кількість шлюбних відносин між громадянами в нашій країні передчасно добігає кінця з самих різноманітних мотивів, що в подальшому має наслідком виникнення між ними спорів щодо користування та поділу спільно нажитого майна.
Основним питанням, яке виникає при поділі спільного майна є доведення сторонами свого «вкладу» в придбання такого майна.
Тобто, належність майна до спільної сумісної власності подружжя визначається не тільки фактом придбання його під час шлюбу, але і спільністю участі подружжя коштами або працею в набутті майна. Застосовуючи статтю 60 Сімейного кодексу України та визнаючи право спільної сумісної власності подружжя на майно, суд повинен установити не тільки факт набуття майна під час шлюбу, але й той факт, що джерелом його набуття є спільні сумісні кошти або спільна праця подружжя.
Тобто критеріями, які дозволяють надати спірному набутому майну режим спільного майна є:
1) час набуття такого майна,
2) кошти, за які таке майно було набуте (джерело набуття),
3) мета придбання майна, яка дозволяє надати йому правовий режим спільної власності подружжя.
Тільки в разі встановлення цих фактів і визначення критеріїв норма статті 60 Сімейного кодексу України вважається правильно застосованою.
Крім того, у разі придбання майна хоча й у період шлюбу, але за особисті кошти одного з подружжя, це майно не може вважатися об’єктом спільної сумісної власності подружжя, а є особистою приватною власністю того з подружжя, за особисті кошти якого воно придбане.
Тому, сам по собі факт придбання спірного майна в період шлюбу не є безумовною підставою для віднесення такого майна до об’єктів права спільної сумісної власності подружжя.
Поділ спільного нерухомого майна
Скажімо, поділ спільного нерухомого майна між подружжям на сьогоднішній день не представляє собою «Біном Ньютона», оскільки цілком вкладається у вищезазначену правову конструкцію, а оскарження правочинів за якими один з подружжя відчужив об’єкт нерухомого майна без дозволу іншого з подружжя мають досить однорідну, послідовну та чітку судову практику, так як такі правочини потребують нотаріального посвідчення, і надання дозволу іншим з подружжя на здійснення такого, правочин також має бути нотаріально посвідченим (ст. 657 ЦК України; ч. 3 ст. 65 СК України).
Поділ рухомого майна подружжя
Що стосується поділу рухомого майна, то в цій ситуації труднощі були пов’язані із тим, що згідно положень ч. 2 ст. 65 СК України при укладенні договорів одним із подружжя вважається, що він діє за згодою іншого з подружжя. Дружина, чоловік має право на звернення до суду з позовом про визнання договору недійсним як такого, що укладений другим із подружжя без її, його згоди, якщо цей договір виходить за межі дрібного побутового.
Правочини щодо купівлі-продажу автомобіля звісно виходять за рамки дрібного побутового, тому численні факти продажу автомобіля одним з подружжя без дозволу іншого, часто мали наслідком подання позовів до суду про визнання недійсними таких правочинів.
Проте 21.10.2015 ВСУ у своїй постанові № 6-1297цс15 встановив, що оскільки договір про відчуження рухомого майна, який не потребує нотаріального посвідчення та державної реєстрації, у справі, яка була предметом розгляду ВСУ 21.10.2015, було укладено в період шлюбу між сторонами та з відома іншого з подружжя, слід вважати, що договір укладено в інтересах сім’ї за взаємною згодою подружжя
Таким чином діє правова конструкція згідно якої продаж автомобіля, скажімо, чоловіком без згоди його дружини, вважатиметься дійсним правочином, якщо судом буде встановлено той факт, що дружина була обізнана про те (може бути підтверджено показами свідків), що чоловік продав автомобіль, і у дружини не буде реальної можливості для оскарження даного правочину у суді, оскільки презюмується те, що правочин «укладено в період шлюбу між сторонами та з відома іншого з подружжя».
Поділ бізнесу подружжя
Що стосується, наприклад, грошових коштів, внесених одним з подружжя, який є учасником господарського товариства, у статутний капітал цього товариства за рахунок спільних коштів подружжя, то такі грошові кошти стають власністю цього товариства, а право іншого з подружжя на спільні кошти трансформується в інший об’єкт – право вимоги на виплату частини вартості такого внеску. При цьому одним з визначних є той факт, що грошові кошти набуті подружжям під час їх спільного проживання.
Сам по собі факт придбання спірного майна приватним підприємцем для його використання у своїй підприємницькій діяльності не може бути підставою для визнання такого майна об’єктом права особистої приватної власності одного з подружжя.
При вирішенні подібних справ у судах головним фактором являється наявність надійної доказової бази у кожного з подружжя стосовно придбання майна за саме за її чи його особисті грошові кошти.
Спеціалісти юридичної компанії «Слєсарєв і Погребняк» мають значний досвід у веденні подібних справ у судах усіх рівнів та готові оперативно приступити до збору та підготовки необхидної доказової бази з подальшим відстоюванням майнових прав клієнтів у судах! Телефонуйте прямо зараз та отримайте відповідь на всі цікаві вам запитання!