Нічого нового в Україні не винайшли, проте спотворили. Практика платного доступу до технічних стандартів не нова. Так, міжнародні стандарти ISO офіційно відсутні у відкритому доступі. На офіційному сайті Міжнародної організації зі стандартизації (iso.org) ви знайдете лише перелік стандартів ISO, та деякі розділи у відкритому доступі. Повний текст Вам запропонують купити в магазині. Причому стандарти в електронному вигляді мають ліценцію на визначену кількість користувачів.
З іншого боку, згідно ст.1 Закону України «Про стандартизацію» (Закон від 17.05.2001 № 2408-III зі змінами та доповненнями, чинний на сьогодні) національні стандарти — державні стандарти України, прийняті центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері стандартизації, та доступні для широкого кола користувачів. Згідно ст. 5 вказаного закону, державна політика у сфері стандартизації базується в тому числі на принципі доступності стандартів та інформації щодо них для користувачів.
Про видання та розповсюдження національних стандартів мова йде у ст. 16 закону, відповідно до якої національні стандарти, правила усталеної практики, класифікатори та каталоги оприлюднюються, видаються та розповсюджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері стандартизації. Інформаційні послуги надаються шляхом опублікування офіційних текстів стандартів, інформаційних та довідкових видань, а також їх розповсюдження інформаційними мережами в порядку ініціативи та на замовлення. Ніякої конкретики.
Порядок розроблення, перегляду, внесення змін, прийняття та опублікування стандартів встановлюється Законом України «Про стандарти, технічні регламенти та процедури оцінки відповідності». Вказаним законом встановлено порядок опублікування технічних регламентів, проте, про порядок опублікування державних стандартів в законі немає жодного слова. І хоча цей закон має розділ VI «Надання інформації про технічні регламенти, стандарти, та процедури оцінки відповідності», в ньому не передбачено обов’язку надавати саме текст національного стандарту.
Щодо права власності держави на стандарти, то це прямо встановлено в ст.15 закону про стандартизацію. Право власності на національні стандарти, правила усталеної практики, класифікатори та каталоги належить державі. Від імені держави права власника на ці документи здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері стандартизації.
Таким чином, проблеми із доступом до текстів національних стандартів наявні виключно через таке врегулювання законодавцем. Проте, законодавець виправив свої помилки та 03.01.2015 року вступає в силу новий Закон України «Про стандартизацію» № 1315-VII від 05.06.2014 року, в п.3 ст. 23 якого прямо встановлено, що національний орган стандартизації забезпечує розміщення на офіційному веб-сайті текстів національних стандартів та кодексів усталеної практики, обов’язковість застосування яких установлена нормативно-правовими актами, не пізніше ніж через 30 календарних днів з дня набрання ними чинності з безоплатним доступом до них. Це логічно і виважено щодо національних стандартів, обов’язкових до використання.
Дмитро Погребняк, партнер Юридичного центу «Гарант».